МЕТОДИЧНА  РОЗРОБКА  УРОКУ З ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ

 Тема уроку: Західно Українська Народна Республіка

Мета уроку:

            Навчальна: вивчити з учнями, яким було становище на західноукраїнських землях восени 1918 року, яким причинами була викликана активізація національно-визвольного руху, при яких обставинах було проголошено ЗУНР, державотворчі процеси уряду ЗУНР, боротьба за існування, які причини викликали українсько-польську війну і які вона мала наслідки, історичне значення проголошення  Акту злуки ЗУНР і УНР, які причини викликали поразку ЗУНР, яке історичне значення мала ЗУНР.

            Розвиваюча: розвивати в учнів уміння робити висновки, узагальнення, давати оцінку історичним подіям.

            Виховна: виховувати в учнів любов до рідного краю, до України, до свого народу на історичних прикладах з історії рідного краю.

 Тип уроку: нестандартний урок, засідання політичного клубу.

 Міжпредметні і міжкурсові зв’язки: всесвітня історія, тема «Перша світова війна», історія України – тема «Завоювання поляками Львова.»

 Навчальні посібники і література:

1. Підручник Новітня історія України. Ф.Турченко с.90-98.
2. В.Смолій Історія України. С. 244-247.
3. О.Субтельний Історія України.
4. Н. Полянська-Василенко Історія України.
5. Матеріали періодичної преси.
6. Карта України.
7. Опорний конспект №5.

 ХІД  УРОКУ:

І Організація учнівського колективу.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

    1.Пригадайте, коли загинула Галицько-Волинська держава і поляки окупували Львів?

    2.Коли утворилась армія українських січових стрільців?

    3.Яку роль відіграли УСС у Першій світовій війні?

    4.Яке становище склалось на Україні восени 1918 року?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

                             ПЛАН

1.Активізація визвольного руху на західноукраїнських землях восени 1918 року.

2.Повстання у Львові і проголошення ЗУНР.

3.Будівництво національної держави

4.Листопадовий чин у Камянці-Струмиловій.

5.Початок українсько-польської війни.

6.Акт злуки. Січень 1919 року.

7.Зовнішньо-політична діяльність ЗУНР.

8.Трагічний розвиток подій весною  і літом 1919 року.

9.Уряд ЗУНР в екзилі.

10.Прорахунки і здобутки уряду ЗУНР

11.Причини поразки і значення діяльності ЗУНР.

     Висновок.

      Проблемне питання:

                  Як ви думаєте, чому українці не зуміли зберегти і розвинути свою державність?

      Перед проведенням даного уроку необхідно провести попередню роботу. Ознайомити учнів із структурою уроку, дати завдання для попереднього опрацювання. Такий урок можна провести у добре підготовленій групі. Перед початком викладач ознайомлює учнів з планом проведення уроку, представляє учасників політичного клубу.

                                         ЕПІГРАФ

      …Подивіться лишень добре,

      Прочитайте знову

      Тую славу. Та читайте

      Од слова до слова,

      Не минайте ані титли,

      Ніже тії коми,

      Все розберіть…, та й спитайте

      Тоді себе: що ми?

      Чиї сини? Яких батьків?

                  Т.Шевченко.

      ВСТУП.

      Історія – це пам'ять людського суспільства. Історія захоплює кожного своїми подіями і героями. Довгий час на Україні навіть згадки не було про те, що на теренах нашого краю постала Західно Українська Народна Республіка. Сьогодні ми можемо пишатися тим, що наша Батьківщина – Україна, що в нашій історії були дні слави і сили, що ми мали легендарних героїв. Однією з славних сторінок в історії нашої країни є історія виникнення, розвитку і загибелі ЗУНР. Саме про події, яким через рік виповниться 90 років ми поговоримо на сьогоднішньому уроці.

      Ідея вільної незалежної України ніколи не покидала свідомості поневоленого українського народу Галичини, всієї України. В ході вікової боротьби за національне і соціальне визволення, зокрема з-під гніту Автор-Угорської монархії і польської шляхти, у суспільстві визрівала тенденція до об’єднання  всіх українських земель у самостійну державу.

          І. АКТИВІЗАЦІЯ  НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

      Активізація визвольного руху на західноукраїнських  землях почалася в середині 1918 року, коли стало зрозуміло, що Австро-Угорська імперія приречена на загибель.18 жовтня 1918 року українські парламентарії з Галичини, Буковини, керівники політичних партій і церковні ієрархи – всього близько 150 чоловік – утворили у Львові Українську національну раду, яка мала представницькі функції. Наступного дня Українська Національна Рада оголосила про намір об’єднати західноукраїнські землі в єдине ціле – Українську державу.

      Ця заява викликала неабиякий переполох у Польщі. Тодішній польський уряд не мислив Польщу без Галичини.

      Ситуація яка склалася на території Східної Галичини восени 1918 року була дуже складною. Виникло питання хто кого переможе , галичани чи поляки. Особлива роль у цій ситуації відводилась Львову, як важливому стратегічному пункту. Створена ліквідаційна комісія замість Кракова була направлена до Львова з метою перебрати владу з рук австрійського губернатора Гуйна і командуючого військовими силами генерала Пфайфера,

         ІІ  ПОВСТАННЯ  У  ЛЬВОВІ  І  ПРОГОЛОШЕННЯ  ЗУНР.

ВІТОВСЬКИЙ: Коли члени Української Національної Ради дізналися, що ліквідаційна комісія їде до Львова вони проявили нерішучість. Тоді я зрозумів, що якщо ми не оволодіємо містом австрійська влада просто передасть свої повноваження полякам. І я вирішив діяти негайно. Зібравши 2,5 тисячі солдатів-українців, що перебували у складі австрійської армії я розділив їх на мобільні загони і в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року захопив міську цитадель, військові казарми, склади. Нам на допомогу прийшли цивільні добровольці, молоді робітники. Ми усунули австрійського намісника від влади і почали захоплення найважливіших установ міста: банки, пошту, залізничний вокзал. Над ранком січовий стрілець Степан Паньківський підняв над міською ратушею блакитно-жовтий прапор. 200 тисячний Львів із здивуванням, зранку прокинувшись, читав розклеєну на мурах міста відозву Української Національної Ради, яка проголошувала про створення на українських землях колишньої Австро-Угорської імперії Західно Української Народної Республіки. Визвольна революція відновила – після майже 600 літньої перерви – національну державність на західноукраїнських землях. Здійснилося споконвічне прагнення українців мати свою державу. Встановлення української влади проходило безкровно, без жертв як серед військових так і серед мирного населення.

            ІІІ. БУДІВНИЦТВО  НАЦІОНАЛЬНОЇ  ДЕРЖАВИ.

      ВИКЛАДАЧ: після проголошення ЗУНР йшов нелегкий процес становлення державності. Основна увага приділялася створенню уряду, який одержав назву Тимчасовий державний секретаріат. Про перші кроки нової держави ЗУНР розповідає її перший президент Є. Петрушевич.

      ПЕТРУШЕВИЧ: Для український політичних діячів постало дуже складне завдання, створити справді дієвий державний орган влади. Тимчасовий державний секретаріат спочатку складався із службовців, які служили ще при австрійському уряді, але вони саботували роботу і діяли лише під примусом УСС.

      Уряд прийняв присягу в якій зазначалося: Українська Національна рада є найвищою владою на українських землях бувшої Австрійської імперії, а Державний секретаріат повинен докласти всіх зусиль до об’єднання всіх українських земель в одну державу.

      ЛЕВИЦЬКИЙ 13 листопада 1918 року уряд прийняв «Тимчасовий основний закон про державну самостійність», - конституцію в яку входило 5 статей. В ній зазначалося, що влада належить народові, який має обрати Установчі збори на основі загального, рівного, прямого, тайного виборчого права голосуванням без різниці пола.»

      В умовах війни втілити в життя ці демократичні права нам було дуже важко.

      4 січня 1919року вийшов закон про «Виділ» - Президію. Уряд , який одержав назву Рада державних секретарів очолив С. Голубович. Більшість членів уряду були націонал-демократами і радикалами.

      1У. ЛИСТОПАДОВИЙ  ЧИН У  КАМ’ЯНЦІ  СТРУМИЛОВІЙ.

      ВИКЛАДАЧ. Проте як проходив процес формування української держави у нашому краї розповість очевидець цих подій.

      ОЧЕВИДЕЦЬ ПОДІЙ: Українська влада в Кам’янка-Струмиловому повіті була встановлена 1 листопада 1918р. Революційний комітет очолив адвокат Роман Петрушевич. Українці розброїли  австрійські війська в казармах на Кривулянці. Було створено Повітовий Комітет Української Національної Ради, до якого увійшли Бачинський – гімназійний професор, священник Петро Казанівський, директор школи в Сільці-Бенькові  Іван Верти порох, вчитель Скнилик. Головою було обрано отця Михайла Цегельського.

      В Кам’янці було створено невелику військову залогу із УСС. Повітовим військовим комендантом став чотар Косаревич. Невдовзі в місті розташувався штаб 1 корпусу Галицької Армії, який видавав свій тижневик «Козацький голос».

      До Української Національної ради від повіту Кам’янка-Струмилова було обрано отця М.Цегельського. В місті мав свою головну квартиру майбутній генерал Осип Микитка, що брав активну участь у боях за Львів. Одночасно почала діяти старшинська школа, де воїни опановували військову справу.

      Із жителів міста було сформовано спеціальний відділ «Кам’янка», що брав участь у боях за Львів. У місті був розташований військовий госпіталь.

      Адміністрація міста чітко виконувала розпорядження уряду ЗУНР. І хоча місто перебувало в запіллі фронту працювала торгівля, школа, діяли театральний і хоровий гурток, виходила газета «Камінецькі вісті», яку редагував Денис Білик.

      У. ПОЧАТОК  УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ  ВІЙНИ.

      ВИКЛАДАЧ.  Розбудова новоствореної держави припала на нелегкий час, завершувалася Перша світова війна. Крім того на землі Галичини претендували поляки. Як розгортались події дальше розповість міністр закордонних справ ЗУНР, наш земляк Л. Цегельський.

      ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ: Поляки ніколи не приховували, що вони претендують на землі Східної Галичини тому зразу після проголошення ЗУНР почали активні військові дії проти неї. Ця війна одержала назву українсько-польська війна і її можна поділити на три етапи.

      ТАБЛИЦЯ:   1 етап – почався в листопаді 1918року і тривав до лютого 1919року.

Це була боротьба між українською більшістю і польською меншістю             на території Східної Галичини  Швидка і ефективна мобілізація
          примусила поляків оборонятися.

                            11 етап  тривав з лютого 1919р. по квітень 1919р.

                           111 етап тривав з квітня 1919р по червень 1919р

Під час першого етапу проходила швидка і ефективна мобілізація українців до армії УСС. Це примусило поляків оборонятися. 9 листопада 1918р. українські війська прийняли присягу на вірність українській державі. Було утворено Першу бригаду, якою керував Осип Бурковський. Поляки зуміли змобілізувати свої сили і зуміли захопити пошту і телеграф.

         Становище Західної України було складним. Молода держава немала  коштів. Саботаж поляків на залізниці посилював хаос. Край наповнили військовополонені які йшли з Німеччини та Австрії в Росію і навпаки.

          З Італії повинні були прибути 40 тисяч українських військовополонених, але їх спеціально затримували. Галицька армія у цей час складалася із окремих загонів добровольців, які носили назву місцевостей де сформувалися. І вони утворили фронт протяжністю 300 км. З Угнева до Турки.

         ВИКЛАДАЧ: Військові дії, які розгорнулись на території Східної Галичини носили жорстокий і виснажливий характер. Особливо великого значення поляки надавали захопленню міста Львів, який вони вважали важливим форпостом Східної Галичини. Про ці події розповідає командуючий військами Осип Бушковський.

         БУШКОВСЬКИЙ: Вже 1 листопада 1918р. досі безкровні події перетворилися на запеклі вуличні бої. Поляки одержали підтримку угорських частин, розташованих на околиці міста. І хоча молоді українські офіцери, віддані національній справі виявляли ентузіазм і йшли на самопожертву, їм не вдалося уникнути серйозних прорахунків в організації опору набагато досвідченішому противнику. Українці сподівались на підтримку корпусу під командуванням Є. Коновальця, який перебував у Білій Церкві, але йому не дозволили повернутися. В той час розгорілася боротьба між Скоропадським і Директорією. А тим часом поляки все більше оволодівали Львовом.     

                     У1. АКТ  ЗЛУКИ.

         ВИКЛАДАЧ: Незважаючи на те, що поляки з самого початку проголошення ЗУНР почали військову агресію проти молодої держави українські політичні діячі активно проводили державне будівництво. Ще до утворення ЗУНР її майбутні діячі висловлювались за об’єднання західноукраїнських земель із Наддніпрянською Україною. Галичина щиро вітала утворення УНР. Ось що писав у своїх спогадах про цю подію активний діяч ЗУНР Кость Левицький:

         ЛЕВИЦЬКИЙ: «Ми підносили свою радість, що діждалися волі України, своєї матері – української держави, та апелювали до дорогого гостя Д.Дорошенка, щоби там передав наші почуття братам над Дніпром і доповів, що ми ждемо їхньої допомоги для визволення тут та майбутнього з’єднання в одну соборну Україну». Тому закономірно, що одразу після 1 листопада керівництво ЗУНР стало вживати заходів щодо возз’єднання з Наддніпрянською Україною. Особливо у цьому союзі були зацікавлені військові, які прагнули допомоги, по скільки вели кровопролитну боротьбу з поляками.

        ВІТОВСЬКИЙ: Саме ми, військові потребували з Східної України зброї і боєприпасів. 1 листопада я надіслав телеграму на адресу Національного союзу такого змісту: «Зайнятий українськими військами Львів посилає поклін Києву, столиці соборної України». І вже 5 листопада  члени Національної Ради виїхали до Києва за військовою допомогою.

        ВИКЛАДАЧ: Про те події які в той час розгортались на Україні мало сприяли об’єднанню двох частин України. На зміну гетьману Скоропадському пришла Директорія. Саме вона прийняла наступну делегацію із ЗУНР. ЇЇ очолював наш земляк Л.Цегельський.

         ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ: В останній декаді листопада ми виїхали до Фастова де в той час перебував уряд Директорії. 1 грудня 1918р. було укладено попередній договір про злуку обох українських держав в єдину державу. Варто процитувати основну частину договору: «Йдучи за найгарячішим бажанням українського народу обох народних республік бути якнайскоріше і навіки злученими в єдиній, неподільній, незалежній та суверенній Українській державі, виповнюючи висловлену волю верховних і рішаючи тимчасових органів обох цих держав, а саме Директорії та Українського Національного Союзу злучитися в одне державне тіло, заключаємо цей договір про державну злуку.»

        ВИКЛАДАЧ: Символічним є той факт, що зустріч делегацій відбулася 1 грудня. 1 грудня 1991р. в нашій країні відбувся референдум, на якому 90% населення України проголосували за незалежність. Але повернемося до подій 1919р. 3 січня 1919р. у місті Станіславі, тепер Івано-Франківськ 120 делегатів на сесії Національної ради прийняли ухвалу в якій зазначалося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення українського народу, проголошує торжественно з’єднання нинішнім днем ЗУНР з УНР в одну одноцільну суверенну Народну Республіку.» А невдовзі 26 галицьких делегатів, серед яких були Л.Бачинський, Л.Цегельський, С.Вітик, письменник В.Стефаник виїхали до Києва, для підписання Акту злуки. Ось як про це писав кореспондент газети «Новий час»

          КОРЕСПОНДЕНТ: 22 січня 1919р. був гарним, погожим, сонячним днем. Київ мав святковий вигляд. На Володимирівській вулиці перед Софіївським собором була споруджена тріумфальна брама. Її прибрали жовтими та блакитними стрічками. Перед 12 годиною дня біля входу до Святої Софії зайняли свої місця офіційні представники ЗУНР. Директорії, вище духовенство і десятки тисяч людей. Цегельський зачитав ухвалу Української Національної Ради, а затим член Директорії Ф.Швець оголосив історичні рядки Універсалу Директорії: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України ЗУНР (Галичина, Буковина і Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.» У другій половині дня відбулося засідання Трудового конгресу, на якому всі делегати за винятком 2, представників комуністичної партії, проголосували за затвердження Акту злуки.

           ВИКЛАДАЧ: У першій половині 1919р. були здійснені певні заходи в реалізації злуки. Зокрема уряд Директорії надав ЗУНР грошову допомогу у сумі 45 млн. гривень. Але події склались так, що українці в повній мірі не скористались плодами злуки. Боротьба ЗУНР з поляками продовжувалась . Треба відзначити, що для українців у цей час склалися несприятливі міжнародні відносини. Це виразилось в тому, що країни Антанти з самого початку підтримали поляків і їх претензії на Східну Галичину. Зокрема на переговорах у м. Хирові делегація Антанти відкрито підтримувала поляків. За їх кошти було сформовано і повністю озброєно 40 тисячну армію під командуванням генерала Геллера. Щоб донести світові свої вимоги уряд ЗУНР послав свою делегацію на переговори на Паризьку мирну конференцію. ЇЇ очолив президент ЗУНР Є.Петрушевич.

            УІІ. ДИПЛОМАТИЧНА  ДІЯЛЬНІСТЬ  ЗУНР.

           ПЕТРУШЕВИЧ: Прибувши на конференцію українська делегація домагалася від країн Антанти визнати їх державність та допомогти врегулювати конфлікт із поляками. Але українців підтримала лише Англія, яка була зацікавлена у нафті Галичини. А тим часом поляки повели велику роботу по дискредитації українців, нібито ті не можуть мати власної держави і що вони схильні до більшовизму. Тому Рада послів Антанти 25 червня 1919р. визнала за Польщею окупацію Східної Галичини. Звичайно 3,5 млн. українців не могли протистояти полякам, які у 6 разів переважали їх кількісно і які були більш розвинуті в політичному і соціально-економічному відношенні. Таким чином українці опинились сам на сам з ворогами,  які їх оточували.

            УІІІ.  ТРАГІЧНИЙ  РОЗВИТОК  ПОДІЙ  ВЕСНОЮ  - ЛІТОМ 1919 РОКУ.

         ВИКЛАДАЧ: Весною 1919р. стало очевидним, що ЗУНР існує лічені дні. Становище, яке склалося явно було не на користь ЗУНР, яка фактично опинилася в міжнародній ізоляції. Зрадила ЗУНР і УНР в особі С. Петлюри, який пішов на переговори з урядом Піл судського і в квітні 1919р. підписав Варшавську угоду, за якою фактично зрікся Східної Галичини, Волині та інших українських територій на користь Польщі. Ця угода викликала велике невдоволення серед українців. Як ви думаєте, чи був у С.Петлюри інший вибір? Якщо так, то який?

А тим часом події розгортались наступним чином. Про це розповідає наш бувший земляк, учасник військ УСС і УГА, полковник Роман Сушко.

            СУШКО: 8 червня 1919р. новий командуючий УГА генерал Олександр Греков організував і здійснив несподіваний контрнаступ українців, започаткувавши останній етап війни. Під м.Чортків, мобілізувавши останні фізичні, матеріальні та духовні ресурси галичани кинулися на переважаючі сили поляків. Українці дійшли майже до Львова, але брак боєприпасів, відсутність будь якої матеріальної допомоги примусила наші війська відступити. Це був найславетніший похід УГА. У цій критичній ситуації уряд ЗУНР запропонував своїй армії перейти на територію Румунії, але прості воїни вимагали продовження боротьби за незалежність України. 16 липня 1919р. УГА переправилася через річку Збруч, що стала новим радянсько-польським  кордоном. Так завершилася збройна боротьба за Галичину, в якій загинуло 15 тисяч українців і 10 тисяч поляків. У цій боротьбі українці проявили велику мужність, героїзм, самовіддачу та самопожертву у боротьбі за незалежність своєї Батьківщини

.

          ВИКЛАДАЧ: Своє бачення подій того часу висловлює міністр закордонних справ ЗУНР Л.Цегельський.

          ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ: 30 червня 1919р. Верховна рада союзників (через день після підписання Версальського договору ) прийняла рішення «уповноважити польський уряд застосувати у Східній Галичині військові сили», що означало фактичну її окупацію.

Так само Антанта і США поступили з Закарпаттям, на яке претендувала Чехословаччина. 8 травня 1919р. вони прийняли рішення про передачу Закарпаття Чехословаччині.

Паризькі миротворці грали долею мільйонів людей, вирішуючи її без їх участі і згоди. Так вони подарували Румунії Північну Буковину за те, що вона вступила у війну проти держав четвертинного союзу. 11 листопада Буковина була окупована і українцям було нав’язано жорстокий режим терору і неволі.

           ВИКЛАДАЧ: Після поразки уряд ЗУНР емігрував за кордон, але і там не припиняв роботи по відновленню української державності. Ось як про це розповідає президент ЗУНР Є.Петрушевич.

           ПЕТРУШЕВИЧ: В першу чергу ми намагалися знайти порозуміння з Лігою Націй, зверталися до Генуезької конференції у 1922р., намагалися залучитись підтримкою української діаспори в Канаді і США. Часто друкували у західній пресі статті в яких викривали польський окупаційний режим на західноукраїнських землях. Але доля була немилосердною до українців. В березні 1923р. Конференція послів юридично закріпила за Польщею Східну Галичину.

          ВИКЛАДАЧ:  ЗУНР проіснувала короткий період часу з 1 листопада 1918р. по червень 1919р. і за цей період вона прийняла ряд законів направлених на покращення становища населення краю. Про це розповідає міністр С.Голубович.

          ІХ. ПРОРАХУНКИ  І  ЗДОБУТКИ  УРЯДУ  ЗУНР.

МІНІСТР С. ГОЛУБОВИЧ                              Нами було прийнято « закон про шкільництво», «про мову», що дало змогу розвиватися національній школі. Ми намагалися провести і земельну реформу, тим більше, що її вимагали селяни. 14 квітня 1919р. було прийнято закон за яким поміщицькі землі переходили до рук земельних комісій, але перерозподіл землі мав початись лише тоді, коли солдати мали повернутися додому. Селяни самовільно почали захоплювати поміщицькі землі.

              ВІТОВСЬКИЙ: Та найбільших успіхів уряд ЗУНР досяг у створенні національних збройних сил . Це стало можливим завдяки могутньому революційно-визвольному пориву, що охопив всі верстви українського населення. Найа5тивнішими були УСС. У другій половині листопада 1918р. УГА нараховувала 25 тис. чоловік

                                                В січні           1919р.                                 70 тис. чоловік

                                                В червні         1919р.                               100 тис. чоловік

                                                Все населення Галичини           1 млн. 800  тис. чоловік

Така чисельність армії пояснювалася тим, що галичани вважали захист власної території справою життя і смерті.

              ВИКЛАДАЧ: Відторження західноукраїнських земель, залишення за кордоном України кілька мільйонного населення та значних етнічних територій стало однією із історичних кривд, заподіяних українському народу на початку ХХ століття Він не міг змиритися з такою несправедливістю і не змирився. Але постає питання все таки чому так сталося?

             Х. ПРИЧИНИ  ПОРАЗКИ  І  ЗНАЧЕННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ  ЗУНР.

Це питання учні визначають самостійно і відповідають на проблемне питання.

Перша причина: Це несприятливе міжнародне становище. Україна була оточена ворогами. Польська пропаганда стверджувала, що українці надто відсталі, щоб мати свою державу і що вони схильні до більшовизму, якого так боялася Європа. Тай про Україну Європа майже нічого не знала.

Друга причина: Хоча українці відзначалися високою організованістю і національною свідомістю їх було лише 3,5 млн. і поляки переважали їх у 6 раз

Третя причина: Східна Україна не надала допомоги ЗУНР, а Директорія в особі Петлюри просто зрадила.

Четверта причина: Керівництво ЗУНР не мало досвіду будівництва держави і в багатьох випадках було бездіяльним, а їх дипломатична діяльність була запізнілою

             ВИКЛАДАЧ: Змоделюйте ситуацію.  Якою була б доля галичан, якби ЗУНР утвердилася як держава.?

              ВИСНОВОК.

             ВИКЛАДАЧ. Я хочу навести слова М. Дем’янчука «Чин 1 листопада – символ невмирущої ідеї, що її осягнення з об’єктивної точки зору здавалося нездійсненним, але при наявності патріотизму, безмежної любови до свого народу став дійсністю.»

Прокоментуйте ці слова.

ВИКЛАДАЧ: Пройшли роки. 22 січня 1990 року на хвилі піднесення національної свідомості, українці здійснили небачену досі в світі акцію єднання. Взявшись за руки вони утворили живий ланцюг від Львова до Києва, на ознаменування Акту злуки ЗУНР і УНР. Українська  хвиля прокотилася по наших містах і селах хвилею добра і щирості, хвилею єднання і порозуміння, яка об’єднала людей різного віку, професій, віросповідання, і яка засвідчила, що українці можуть бути єдиною нацією. Як зараз сьогоденній Україні потрібна така хвиля єднання.

             О, незабутній листопаде!

             Пройдуть літа, пройдуть віхи,

             А ти стоятимеш над нами

             Як тінь Господньої руки.

Домашнє завдання: вивчити тему «Західно Українська Народна Республіка.»

Творча робота: Записати спогади очевидців, як святкували ЗУНР на західноукраїнських землях в 20-30-х роках.