ЗМІСТ Вступ……………………………………………………….6 – 7 Розділ1.Сучасні підходи до методики викладання історії як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів………8 – 11 Розділ2.Активність і творчість учнів на уроках Історії……………………………………………………12 – 16 . Розділ3.Використання дидактичних ігор у процесі викладання історії в навчальному закладі…………..17 – 22 Розділ4.Лабораторно – практичні роботи…………18 – 26 Розділ5.Комп’ютерні технології в навчальному процесі…………………………………………………..27 – 29 Висновки………………………………………………..30 Список використаної літератури…………………..31 Вступ
Вивчення історії є одним із найважливіших чинників
формування національної свідомості народу. «Без знання минулого неможливо точне
поняття про сучасне», - справедливо наголошував видатний український історик
М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створено нову цілісну систему
викладання історії України та всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та
структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько
класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та
перспективи майбутнього.
В нових умовах завдання вчителя полягає в творчому
підході до викладання історії, створенні всіх умов для активного навчання
учнів, розвитку їхніх пізнавальних інтересів.
Активність – предмет дослідження різних наук:
психолого-педагогічних, природничих, суспільних та ін. Активізація навчання
сприяє виробленню характеру людини, формує всі сторони її психічного життя,
тобто зумовлює розвиток всіх трьох сфер особистості: інтелектуальної, емоційної
і вольової.
Але не завжди активізація проводить до творчості.
Навіть тоді, коли учні беруть активну участь в роботі класу – відповідають на
запитання, відтворюють щойно повідомлені учителем факти, то не можна вважати,
що вчитель активізував пізнавальну діяльність учнів. Потрібно, щоб учні на
основі аналізу сприйнятого матеріалу робили висновки, узагальнення, приходили
до чогось нового, раніше їм невідомого, тобто, щоб вони засвоювали не тільки
знання, а й способи їх набуття, мислили творчо.
Спеціальні дослідження проблеми активізації
пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання показують, що вона значною
мірою залежить від наявності внутрішніх спонукальних сил до навчання, що такими
силами є мотиви, потреби, інтереси. Саме вони зумовлюють цілеспрямовану
діяльність людини.
Відомо, що генетично першоосновою мотивації діяльності
є потреби, що являють собою матеріальні або ідеальні об’єкти, яких людині
бракує. Людина не лише стимулює діяльність людини, а й надає їй певної
спрямованості.
Задоволення
чи незадоволення потреб людина завжди переживає, виникають позитивні або
негативні емоції, які виступають спонукальною силою дії людини, або активізують
(позитивні) або загальмовують дію (негативні).
Одним із основних компонентів активності учнів є
інтерес до пізнання. Як свідчить аналіз результатів дослідження, інтереси учнів
до історії визначаються такими факторами: змістом історичних курсів, методикою
викладання, якістю викладу матеріалу в підручнику, віковими та індивідуальними
особливостями учнів різних класів. Так учнів 6-х класів, що вивчають курс
стародавньої історії, найбільше цікавлять питання культури: міфологія,
література, мистецтво, а також діяльність окремих історичних осіб.
Засобами розвитку активності і творчості учнів на
уроках історії – є зв'язок історичного матеріалу з життя, навколишньою
дійсністю, вивчення наукової та науково-популярної літератури, використання
художньої літератури на уроці; використання міжпредметних зв’язків. Література
дає можливість викладати історію так, що серце не залишається холодним до
розповіді. Географія показує театр історичних подій. Навіть співи пов’язані з
історією. Вивчаючи українські народні пісні, учні характеризують, що саме в них
відображається.
Учитися – означає виявити активність, спрямовану на
засвоєння певних знань, вироблення вмінь, навичок.
Дослідження показують, що така активність стихійно
сама собою виникнути не може. Вона є наслідком цілеспрямованого виховного і
навчального впливу на особистість. Найбільш ефективним в цьому плані є активне
навчання. Учень – активний учасник навчального процесу. Активність його
проявляється в самостійних пошуках засобів і способів розв’язання поставленої
проблеми у набутті знань, необхідних для виконання практичних завдань. Все це
дозволяє йому відійти від стандартів мислення, стереотипу дій, розвиває
прагнення до знань.
Таким чином, метою мого дослідження є спроби
проаналізувати сучасні підходи до методики викладання історії, з’ясувати, які
форми та методи сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, зокрема,
роль дидактичної гри, лабораторно-практичних робіт, комп’ютерних технологій,
дискусії, мотивації у навчанні. | 
