Голос диктора за сценою:

Герою України, мужньому борцю за її незалежність  

Роману  Шухевичу  –  Тарасу Чупринці присвячується:

                                           «Героям України - слава!                                               
                                               Благословенна та держава,
                                                      Що має відданих синів!...

Вірш М. Яцків «Роману Шухевичу»

Ти присвятив життя запеклій боротьбі
За волю рідного тобi народу.
Ти був тим променем в пiтьмi,
Що освiтив для всiх дорогу.
Ти свято вiрив в перемогу
Вiддавши сили боротьбi,
Ти висував солдатам лиш одну вимогу
В бою загинути нiж жити у ярмi.
Ти не тiкав вiд складнощiв нiколи
А з гiднiстю їх завжди зустрiчав.
Так було у Карпатськiй Українi
Де ти з мадяром воював.
Вже маючи свою родину
Ти за кордон нiколи не тiкав,
А у важку хвилину
Без страху труднощi долав.
Ти воїнів вiв за собою
I надихав хоробрiстю солдат своїх.
Ти готував їх всiх до бою
Який мав стати головним для них.
Ти смерть зустрiв свою в бою
Як це належить командиру,
I совiсть не зганьбив свою
В останньому бою за Батькiвщину.
Такi як ти не помирають
Вони в серцях живуть у нас!
Таких як ти не забувають
Вони героями лишаються для нас!

Ведуча:
          Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові на вул. Довбуша 2,  у відомій галицькій родині. Його дід Володимир Шухевич – непересічний педагог і етнограф світової слави, автор монументального п’ятитомного дослідження «Гуцульщина». Стрийко Степан – курінний отаман Легіону Український Січових Стрільців і один з найкращих українських адвокатів.

Ведучий: Мама була родом із Радехівщини, походила з високо інтелігентної і освіченої родини священників, очолювала місцевий осередок «Союзу Українок».
Батько Осип Шухевич був суддею спочатку в м. Краковець, а коли Роману виповнилося 6 років його перевели на вищу посаду судді в Кам’янку – Струмилову.

Відео. Викладач історії здійснює екскурсію по місту Кам’янка -Бузька, пов’язаних з Р. Шухевичом.

     Наше древнє місто зустріло родину Шухевичів мелодією годинника на міській ратуші, що мирно відбиває час. Саме він допомагав кам’янчанам озирнутися назад, замислитись про життя і мріяти про майбутнє.  «Сім’я жила на другому поверсі будинку, який належав родині Гавриїла Мулькевича. Сьогодні на фасаді будинку встановлено меморіальне погруддя Р. Шухевича».
   Скульптурна прикраса  в честь героя, з якої відразу побачите його мужнє обличчя та суворі очі, завжди в квітах та зелені, що свідчить про те, що кам’янчанам вічно дороге його ім’я, славне життя, яке він беззавітно віддав своїй рідній землі в боротьбі за нашу незалежність, за волю України.
  Батько Романа  брав активну участь у суспільно-громадському житті міста, був старостою у місцевій церкві і заступником бургомістра Кам’янки - Струмилової.
    Виростаючи над Бугом Роман швидко навчився плавати і проводив вільні дні біля річки. А ще він вчився грати на фортеп’яно. Та найбільше його цікавила зброя. Разом з друзями Богданом Мулькевичем, Іваном Бадівським, Богданом Підгайним зібрав чималу колекцію зброї, якої після Першої світової війни  не бракувало. Хлопці часто влаштовували різноманітні спортивні змагання, вчились володіти зброєю.
   Юне товариство під командою Р. Шухевича проводило тренування на кам’янецькому  цвинтарі біля старої церкви святого отця Миколая. У конспіративному  «штабі» хлопець зберігав виготовлені в кузні Мулькевича  луки та стріли, які використовували в своїх напівбойових тренуваннях. Р. Шухевич користувався великим авторитетом серед своїх товаришів.
  В м. Кам’янка - Струмилова  Р. Шухевич поступив до Народної школи. Великий вплив на юнака здійснив листопадовий чин 1918 року, коли він вперше побачив на ратуші міста блакитно-жовтий прапор.

Ведуча:
В 1917р. Роман Шухевич  вступив до першого класу гімназії у Львові. Крім навчання брав активну участь у спортивних змаганнях, був активним членом гуртка «Ясний тризуб». Пластові мандрівники розцінював не як розвагу, а як пізнання рідного краю, його історії, брав участь в естафетах від стрілецьких могил на горі Маківка до Львова, від нашого міста до Підлисся, до пам’ятника М.Шашкевичу. Згодом стає членом пластових куренів «Лісові чорти» та «Чорноморець».

Вірш «Завзятим молодцем був Роман Шухевич»

Він хистом відваги всіх друзів сталив.
Свідомого роду – неначе князевич –
Найчільніші кадри ОУН збагатив.
Ряди борців УПА Чупринка очолив,
Крайову платформу Тур установив,
Усім, хто був гнаний, пристанок вволив
І край наш широкий гідно захистив.

Ведучий: Саме під час навчання у Львівській гімназії  Р. Шухевич активно включається у вир національно - визвольної боротьби, прилучається до праці в молодіжній сітці Української Військової Організації, членом якої став в 1925 році.

    У вересні 1925р. починає навчання у Львівському Політехнічному Інституті, який з успіхом завершив в 1931 році. Паралельно  в 1928-1929 роках  закінчує старшинську школу польської армії і таємно спеціальні офіцерські курси.

Ведуча: Двадцятидвохрічним  юнаком долучився  Р. Шухевич  до звитяжної  борні в 1929 році, він вступає до Організації Українських Націоналістів, а з 1930 по 1934 рік обіймає посаду бойового референта Крайової екзекутиви на західно - українських землях. Не минули Шухевича і випробування на фізичну стійкість під час перебування за ідею в ворожих тюрмах.
   Польська влада кинула мужнього юнака в концтабір Береза Картузька, а пізніше в тюрму. Непохитний революціонер Р. Шухевич фанатично  вірив, що лише збройна сила завоює та захистить Українську Самостійну Державу  і тому ретельно вивчає військову справу.
 
Вже дуже швидко здобуті знання стали у пригоді коли в 1938-1939 роках на Закарпатті виникли умови відродження Української Держави. Поручник  Шухевич  разом з побратимами Михайлом Колодзінським і Зеноном Коссиком увійшов до штабу «Карпатської Січі» та разом з іншими націоналістами-галичанами захищав Карпатську Україну від  мадяр. 

  


Вірш «І мовчки, у тяжкій задумі»

І мовчки, у тяжкій задумі,
Заслуханий у вітру шуми,
Глядів з гори на гай-розмай,
Мов думкою у ту хвилину
Охоплював люд, Україну
Свій безталанний цілий край.

Його лице, бліде й суворе
Та очі сині, наче море
Покрила смутку темна тінь.
Так  ніби в серце генерала
З мільйонів братніх сердець спливала
Вся безмір горя і терпінь.
                                          О. Бабій

 Після розвалу Польщі  у 1939 році Р. Шухевич очолює  Крайовий Провід ОУН, який після відступу більшовиків, першим входить у Львів і 30 червня 1941 року разом з Степаном Бандерою та Ярославом Стецьком бере участь у проголошенні Акту відновлення Української Держави.
    Химерна доля кидає Р. Шухевича в Білорусію, але в 1943 році він повертається в Україну.

Пісня «Там десь далеко на Волині»

 
Ведучий:На початку 1943 року Р. Шухевич поринає в гущу українського націоналістичного підпілля. Відтоді разом з побратимами творить підпільну Українську Повстанську Армію.
 

Вірш «Був наказ»

Був наказ: — До походу! До зброї —
Україна розп'ята в вогнях!
Кожна хата родила героїв,
Месник руку могутньо підняв.

Був наказ, як гаряче залізо,
І слова стали чином живим!
Боротьба — стала чести девізом,
Месть горіла завзяттям грізним!

Ведуча:У травні 1943 року Р. Шухевич очолює  Бюро Проводу ОУН і стає керівником національного-визвольної боротьби українського народу. У листопаді 1943 року майор Тарас Чупринка (псевдо героя) стає Головним Командиром УПА. Перед ним виростають завдання, що їх міг осягнути лише дійсний велетень духу, характеру і розуму. Він послідовно творить гордість української нації: дисципліновану, всенародну збройну силу – Українську Повстанську Армію.

Пісня «Йшли селом партизани»

Ведучий: Молоде українське військо воювало проти німецьких окупантів, більшовицьких катів Ковпака, Медведєва, польських зайд, а далі проти російської «імперії зла» так званого СРСР. Від повстанських куль гине  шеф німецьких штурмових загонів Люце, більшовицькі генерали Ватутін, Москаленко, заступник міністра оборони Польщі генерал  Сверчевський.     

 

Ведуча: Відділи УПА та боївки ОУН гідно захистили українське населення від репресій і терору коли наша земля стала ареною боротьби за світове  панування двох найбільших тоталітарних режимів в історії людства. Своїм героїзмом нескорені повстанці написали золоті сторінки новітньої української і світової історії.
 

Вірш «Безсмертному командирові»

Салют. Минула ще хвилинка,
І промовляв Тарас Чупринка
Словами, як мечів удар:
— Повстанці! Знов із сходу, з долів
Іде на нас орда монголів,
Що прагне крови, пімсти, кар.

Ви пам’ятаєте донині,
Як то торік орда москвинів
Прийшла до цих Карпатських гір
Та, утікаючи шляхами,
Погнала з краю канчуками
Сто тисяч в'язнів на Сибір.

Згадайте, як тоді москвини
Оббризкували в тюрмах стіни
Й кайдани кровію братів,
Штиками очі їм довбали,
На розстріл гнали у підвали.
Згадайте  жертви тих катів!

Помстіть біль тих, що на засланні,
В Соловках зимних, в Казахстані
Тужливо дивляться з-за ґрат,
Помстіть біль тих, що на вигнанні.
Вмираючи, з-за океанів
Звертають зір до гір Карпат! —

Бійці, піднявши кріси й стяги,
В пориві запалу, відваги
Всі кликнули: — Веди нас в бій,
А ми останню краплю крови
Віддати раді та готові
За наш народ у боротьбі! —

Тарас поглянув бистрим зором
На всіх старшин, а потім скоро,
Узявши мапу знов до рук,
Давав наказ: — Хай ті бригади
Московські знищить без пощади
Хоробрий наш отаман  Кук!

Ведучий: Мужня боротьба воїнів УПА під керівництвом Р. Шухевича викликала люту ненависть у комуністичної влади Радянського Союзу. Більшовицьке керівництво добре усвідомлювало, яке значення для визвольного руху мають його провідники і доки вони живі боротьби не припинять. Тому для того щоб вистежити і знищити генерала         Р. Шухевича влада залучила величезні сили шпигунів, сексотів, кагебістів.

Ведуча: Останні місяці свого життя Р. Шухевич перебував у будинку - криївці в с. Білогорща неподалік Львова. Оскаженілим кадебістам таки вдалося вистежити місце криївки Провідника. У неділю 5 березня 1953 року на світанку будинок був оточений багато чисельним військом. В будинку де перебував Р. Шухевич  вірвались військові.
 
Ведучий:  Генерал не став чекати поки його знайдуть. Сам вийшов з гранатою і пістолетом назустріч ворогу і почав стріляти. Вбивши перших нападників намагався прорватися з оточення, але автоматна черга пересікла йому груди. Аби не потрапити до рук ворога генерал Р. Шухевич приклав цівку револьвера до скроні і натиснув курок.

Пісня « Той березень леготом свіжим і ніжним»

Той березень леготом теплим і ніжнім
Розвіював синій ранковий туман,
Коли в бій останній із ворогом грізним
Йшов генерал наш – Шухевич Роман.
 
У мить вирішальну, в останню хвилину
В серці своєму плекав теплоту,
Бо гинув за неньку свою Україну,
Катами сплюндровану землю святу!
 
Згадались прожиті із доблестю роки,
Як вірно народу й вітчизні служив,
По рідній землі йшов упевненим кроком
І гидь більшовицьку ненависну бив!

До сонця всміхнувся спинившись на ганку
У кучерях сяяло мужнє чоло,
І пестив весняний вітерець вишиванку
В якій вже провісником долі цвіло.

Та хижа й повторна московська навала
Кільцем смертоносним село облягла
І вбила Героя! Борця! Генерала! -
Вовік йому Слава! Шаноба!Хвала!


  Провідник ОУН Степан Бандера на смерть героя відгукнувся такими словами: «Героїчна смерть Шухевича-Чупринки - це найбільша втрата українського визвольного руху. Але він переніс той найважчий удар,тому що в ньому живе дух, віра і хоробрість того найбільшого Провідника і командира-генерала  Т. Чупринки . Але ця боротьба не має собі рівних не тільки в українській,але й в світовій історії».

    Про велику роль Р. Шухевича у  національно – визвольній боротьбі  свідчить і той факт, що вороги боялися його і мертвого. У 2005 році останки Р. Шухевича були знайдені біля річки Збруч. Дослідники висунули припущення, що тіло генерала Р. Шухевича було спалено. Проте достеменно про той факт стверджувати не можна.

Бувають ночі темні, наче нетрі,
Коли сказати серцю треба — цить!
Бо ж видно із Говерли та з Ай - Петрі,
Що в центрі України щось горить.
То над Збручем стоїть несамовитий Вогонь,
як дух, прип’ятий до стовпа.
Вогонь! Горить бензиною облитий
Роман Шухевич, командир УПА.
Вже тих нема, що мертвого палили,
Гарячий попіл висипали в Збруч,
Щоб не воскрес, не вийшов із могили,
Не взяв відомсти зброю обіруч.
А він горить! Тріщать кістки, як дрова,
І серце палахтить, немов свіча.
На тім вогні палає наша мова,
Гартується, подібна до меча.
Вже тих нема, що той вогонь розклали,
Та ні! Подумай, подивися в ніч,
 - В пітьмі очима блимають шакали,
Потворні створи імперських сторіч.
Вони чекають попелу і тліну,
Щоб замести сліди НКВД,
А він горить і гріє Україну,
Коли на неї льодовик іде.
А він горить і не стає золою,
І не чорніє мученицька плоть,
І над його душею золотою
Ридає подивований Господь.
Бувають ночі... Страшно бути в хаті.
Виходжу й бачу над Збручем вогонь.
То він горить на сталінській цераті,
І піт стікає з обгорілих скронь.

      Р.Шухевич до дня загибелі керував визвольною боротьбою на українських землях і завдяки його непересічному політичному і військовому таланту, силі духу і характеру ця боротьба мала організовані масові форми дій і тривала до середини 50-х років.

    Політична і життєва принциповість, особиста відвага, батьківське піклування про інших, великий провідницький хист революційного діяча  характеризували легендарного командира УПА Р. Шухевича, який  у горнилі  жорстокої доби творив нову героїчну сторінку історії української нації. Таким був генерал - хорунжий Р.Шухевич.

Поклін складаємо Тобі.
Великий сину України,
Що ти життя своє віддав
За щастя рідної країни.
Ти вів полки в Карпатських горах
І керував боями сам,
Ти боронив свій рідний нарід
І власним заплатив життям.
У серці він носив народний біль
І прагнення до вільної держави -
Як генерал – з’єднав у собі ціль,
І мов Спартак поліг на щиті слави.

     Воістину герої не вмирають! Воістину вони повертаються до свого народу в часи важких випробувань і піднімають дух нації на новий змаг, за потоптану честь і гідність.
 
      Титанічна постать Р. Шухевича назавжди залишиться викарбуваною в «Золотих сторінках» української історії, адже  за нього говорять його діла, які Україна  пам’ятатиме завжди.

Заради щастя і свободи,
Заради гідності народу,
Заради щастя України -
Вшануймо сина України
Того що в нерівному бою
Свою Вітчизну захищав
І кров за неї проливав!

Бо патріот – це та людина,
Що кров без жалю до краплини
Віддасть за долю Батьківщини,
За свій народ за незалежність,
За небо і ланів безмежність.
За прапор наш жовто - блакитний
Стояв Герой наш непохитний!

   Ми чекали  цілу вічність, поки Україна отримала те, що по праву з народження належить їй: волю, думку, життя, правду і пам’ять. Ми дочекалися тієї миті, коли Україна стала вільною, бо душа народу лишалася живою завжди.