|
Тема Уроку: Культура
України в XVI -XVIIIст. IV курс
Мета уроку:
Вивчити, яким було життя і побут та духовний розвиток українців у в XVI -XVIIIст . Розвиток
освіти. Досягнення українців в галузі літератури та мистецтва
Тип уроку: урок
засвоєння нового матеріалу
Форма проведення: урок –
конференція
Метод проведення: інтерактивний
1. Обладнання: комп’ютер, проект
2. Навчальні посібники і
література:
І.Крип’якевич «Історія України»,
О.Субтельний «Історія України» стор., В.Смолій «Історія України» стор. 176-182,
Культурологія стор., Світова культура стор., Матеріали періодичної преси,
Слайди, репродукції картин.
3. Основні терміни: культура,
богослов’я, інтермедії, студії, риторика, шиїтка, бароко, рококо, ктиторський
портрет.
4. Основні дати: 1701р., 1586р.
Міжпредметні і міжкурсові
зв’язки: культурологія, соціологія, світова культура, історія
Хід
уроку:
1. Організаційна
частина.
2. Актуалізація
опорних знань.
1.
Що таке культура?
2.
Коли виникла культура?
3.
Хто перший ввів цей термін?
4.
Яку роль відіграє культура в житті суспільства?
5.
У чому, на вашу думку, полягає своєрідність і
неповторність української культури
3.
Мотивація навчальної діяльності навчити
учнів любити і розуміти прекрасне, привити їм хороші естетичні навички,
розуміння краси, сприяти їх духовному збагаченню.
4.
Вивчення нової теми. План .
1. Вступна
бесіда викладача.
2. Життя
і побут українців.
3. Духове
життя українців.
4. Розвиток
освіти на Україні
5. Українська
література
6. Архітектура
7. Мистецтво
8. Музика
9. Театр
10. Культура
спадщина м. Кам’янка – Струмилова
11. Братства
ї їх роль у збереженні та розвитку національної культури.
5.
Закріплення вивченого матеріалу
1.
Проводиться за тестовими завданнями по п’яти
варіантах
6.
Підведення підсумків роботи групи.
7.
Домашнє завдання: Вивчити тему:
«Культура України в XVI –XVIII століттях».
Підготувати: реферат на тему: «Культура України XІХст»
План склав викладач
М.В. Стасишин
Вступна
бесіда викладача.
Цю тему на відкритий урок я вибрала
невипадково. За останні 10 років я провела кілька відкритих уроків і всі вони
стосувалися тем воєн, революцій, повстань. І завжди про Україну говорилося як про стражденну
чайку – небогу (за висловом нашого генія
Т.Шевченка), що вивела своїх діточок край битого шляху. Або як казав
В.Винниченко, що її історію неможна
читати без брому. Але мені хотілося сказати про Україну трохи інакше.
За висловом нашого львівського
письменника Р.Іванчука «Хочу намалювати Україну як молоду дівчину в барвистому
вінку, усміхнену, добру, щиру, красиву і щасливу.»
Адже не лише війни , повстання,
революції становили нашу історію. Кожен день сходило сонце , хлібороби йшли до
своїх нив, будівничі зводили храми, монахи писали книги, юнь закохувалася ,
народжувалися діти.
У кожний день українці творили.
Творили і залишили нам величезну спадщину, велике багатство, яке сьогодні є не
завжди належно оціненим сучасниками. Вже так повелося: інші народи восхваляють якусь незначну
дещицю, а ми…? А ми маємо чим пишатися ! Тож яку культурну спадщину в галузі
освіти, науки літератури, мистецтва створили українці в XVI – XVIIІ ст. ми розглянемо сьогодні на
уроці. Це дещо незвичайний урок, урок – конференція де кожен маже висловити
свою думку, поставити питання. І проведемо цей урок – конференцію за таким
планом.
План:
1. Життя і побут українців.
2. Духовне життя українців.
3. Розвиток освіти.
4. Література.
5. Архітектура
6. Мистецтво.
7. Музика
8. Театр
9. Культурний спадок м. Кам’янки – Струмилової .
10. Братства і їх роль у збереженні та розвитку національної
культури. (Самостійне опрацювання).
Актуалізація опорних знань.
1. Що таке культура? Коли вона виникла?
2. Хто перший ввів цей термін?
3. Яку роль відіграє культура в житті суспільства?
4. У чому на вашу думку, полягає своєрідність і неповторність
культури України?
Підсумок актуалізації опорних знань
Отже культура поряд з такими важливими сферами життя суспільства як економіка, політика, також
відіграє важливу роль в житті людини і суспільства.
Епіграфом на цей урок я вибрала слова знаменитого вченого ,
філософа античної Греції Гіппократа 460 - 377 рр до Р.Х. «Життя коротке,
а мистецтво вічне»
Звичаї та громадський побут
українців.
За способом життя наш народ є
хліборобським і на цій основі сформувалися звичаї та побут українців, а також
його ментальність. Любов до землі, до природи, лірично – пісенне сприйняття
життя породили доброту, звичаї спільно, громадою вирішувати складні і
невідкладні роботи, приходити на виручку і взаємодопомогу . Це знайшло своє
відображення у організації толоки, чумацьких валок, рибальських артілей тощо. У
народі говорили «Без толоки , як без рук, ні хати не зробити , ні сіна не
скосити».
Громадою обирали сільську управу:
старшин, старосту, міських райців. Були неписані правила поведінки і норми
взаємовідносин між членами громади: кожен знав своє місце і свій обов’язок.
Порушників піддавали громадському осуду, бешкетників саджали в холодну, злодіїв
з украденими речами водили по селу, привселюдно ганьбили жінок, які порушували
шлюбну вірність.
Викладач: Як ми бачимо українці були
нацією хліборобів, яких об’єднувала спільна праця. Саме працьовитість, любов до
землі, толерантність є характерним рисами української ментальності. Також їм
була притаманна і висока духовність. У чому вона знайшла своє відображення?
Наступне питання: духовне життя
українців
Духовне життя
Духовне життя українців найповніше і найяскравіше проявилось
в усній народній творчості, якою він себе
прославив у світі. Особливе місце в ній займають народні пісні. До речі,
ще до прийняття християнства наші предки створили чимало пісень, легенд, казок,
що передавалися із покоління в покоління. Це насамперед обрядові пісні, а також
щедрівки, колядки, гаївки. У козацьку добу з’явилися історичні пісні – думи,
поява яких була невипадковою. Це переважно пісні смутку – розпачу про нещасну
долю України, про окремих козаків – героїв
на зразок легендарного Байди, козака Голоти тощо. Ці пісні не лише
фіксували історичні події, але й зберігали історичну пам’ять народу. А ще були
жанрово - побутові, ліричні та жартівливі
пісні, без яких неможна уявити українців.
Створив український народ і велику кількість казок, загадок,
прислів’їв. У легендах яких закріплені загальнолюдські моральні цінності, де
добро завжди перемагає зло і носіями добра є не лише люди, а й звірі, птахи,
фантастичні істоти.
Знаючи чудодійну силу слова, українці у своїх прислів’ях,
заклинаннях схвалюють, або осуджують, остерігають чи навчають глибиною думки.
Велику роль в духовному житті відігравала і сьогодні
продовжує відігравати релігія і церква, які виконували серед народу доброчинну,
миротворчу, культурну, просвітницьку, моральну функції.
Викладач: З даного виступу ми можемо ще раз пересвідчитись,
настільки багатим було духовне життя українців. І як це не прикро, але сьогодні
ми бачимо зниження рівня
духовності. А духовність українців сягає часів Трипільської
культури. А це 6 тис. р.
Повернімося до наших предків, почерпнімо їх духовного багатства.
Наступне питання: розвиток освіти в Україні.
Освіта і наука
Українці з споконвіків шанували розум, талант і освіченість.
В XVІ – XVIIІ ст.. успішно працювали
школи при братствах, де учні вивчали слов’янську, грецьку мови, математику,
співи, богослов’я. Приймали на навчання
представників всіх станів. Запозичували елементи західноєвропейської
освіти такі як диспути, декламації, виставлення драматичних сцен на біблійній
сюжети і при цьому надавали їм українського забарвлення. Під час канікул спудеї
подорожували по містах і селах і ставили інтермедії.
Перший колегіум було відкрито в місті Острозі найвидатнішим
українським меценатом К.Острозьким, який
зібрав у свій маєток групу високоосвічених викладачів. Це перший ректор Герасим
Смотрицький, викладачі Дем’ян Наливайко,
Христофор Філалет, Феофан Грек.
Із стін академії вийшли такі знамениті люди як Йосип
Княгницький, Мелентій Смотрицький, Ісайя
Копиниський, Петро Конашевич – Сагайдачний, які стали провідниками національно -
визвольного руху України.
Найбільшим духовним центром України стала Києво-Могилянська
академія, яка одержала цей статус в 1701р. завдяки старанням І.Мазепи.
Ії засновником став П.Могила – митрополит київський, який за
власні кошти заснував велику бібліотеку, друкарню, сам писав і перекладав
книги.
Навчання в академії тривало 12 років і ділилося на три курси.
Спудеї вивчали мови, літературу, риторику , математику,
піїтику, філософію.
Тут працювали видати вчені, письменники, митці Лазар
Баранович, Іоаникий Галятовський, Дмитро Туптало, Феофан Прокопович, Стефан
Яворський.
Про високий статус академії свідчить той факт, що її
викладачів запрошували працювати в інші міста і країни.
Викладач: Хочу ще доповнити, що в цей час в Україні побував
французький інженер Боплан, який залишив книгу спогадів про Україну і в якій
він писав, що в Україні письменні є не лише чоловіки, а й жінки, і є високий
рівень писемництва.
Слайд Освіта: 1. Острозька академія
2.Конс. Олирозький
3. Мегантій Слютрицький
4. П. Сагайдачний.
5. Києво – Могилянська академія
6. Н. Мазепа
7. П. Могила
8. Феофон Прокопович
9. Стефан Яворський
Викладач: У скарбницю української культури свого лепту в несли поети і письменники.
Наступне питання: література
Література
Література спадщина XVІ – XVIIІ ст.. різноманітна за жанрами
та темами. У ці роки досягли свого розквіту ораторське мистецтво і
проповідницька проза. Серед найвідоміших письменників був Іоаникій Галятовський
(збірка проповідей «Ключ розуміння»). Лазар Баранович (збірки «Меч духовний») і
Антоній Радивиловський (збірка «Огородок Марії Богородиці»), в яких автори
доступною мовою, використовуючи історичний, літературний і фольклорно - побутовий матеріал намагались наблизити
релігійну проблематику до реального життя народу.
Найбагатшою за змістом цього періоду є українська віршована
поезія. Насамперед це духовні вірші, призначені для співу. Їх тематика
різноманітна: прославляння Христа, Богородиці, вірші на честь релігійних свят.
Віршування або як тоді говорили «мова богів» стає
обов’язковим для учителів та учнів колегіумів та академій. Вірші різних жанрів:
драматичні, комедійні, історичні думи присвячувались найрізноманітнішим подіям.
Часто проводились віршовані конкурси.
Визвольна боротьба українського народу стимулювала інтерес до
історії. У цей період поширення набули історичні літописи і хроніки. Серед них
«Хроніка» ректора Києво–Могилянської академії Ф.Сафоновича, літописи Самовидця
(про боротьбу Б.Хмельницького), Григорія Граб’янки та Самійла Величка, які написані емоційною
образною українською мовою і дуже
патріотично.
Викладач: Хочу заповнити, що великою популярністю у цей ще користувалася
книга Дмитра Туптала «Життя святих», яка була поряд з Біблією була майже у кожній українській родині.
Слайди Література:
1. Лазар Баранович?
2. Галятовський?
3. Феодосій Сафонович
4. Самійло Величко
5. Дмитро Туптало. Репродукції картин
Наступне питання: архітектура
Архітектура
Якщо
розглядати архітектурні споруди ХVII- ХVIIІ ст. то в них переважає стиль європейське бароко який
набрав своєрідних форм і національного колориту, що одержав назву козацьке
бароко.
Козацькі
собори відрізняються тим, що не мають чітко вираженого фасаду і одночасно
повернені до всіх частин світу. Їх вінчали бані (п’ять, сім або дев’ять). Він
чимось нагадує живі і рухливу хмару, що опустилася на землю і не встигла
застигнути. Цьому враженню сприяє значна
кількість виступаючих колонок, картушів, лиштви
та інших декоративних прикрас,
які беруть активну участь у цій світоглядній грі.
У дусі
козацького бароко зводились також
світські кам’яні будівлі, переважно будинки Генеральної та полкових канцелярій,
збройні арсенали, будинки козацької старшини. На жаль до нашого часу їх майже
не залишилось.
У ХVIIІ ст.. поширюється новий
архітектурний стиль рококо.
До нього
належать 93- метрова дзвіниця Києво-Печерської лаври, а також Маріїнський палац
та Андріївська церква архітектора В. Растреллі. Святого-Юрський собор у Львові.
Справжнього
архітектурного перлиною України є Львів де досить химерно переплітаються
різноманітні стилі і напрямки.
Заслуговують
на увагу і наші замки Олеський, Підгорецький, Золочівський та Свіржеський
збудовані в цей період.
Слайди:
Архітектура
1. Успенська церква
2. Новоселецька церква
3. Ікона
4. Качанівський палац
5. Дзвіниця Києво – Печерської лаври
6. Маріїнський палац
7. Андріївська церква
8. Будинок Корнятка
9. Італійський дворик
10.
Чорна
кам’яниця
11.
Олеський
12.
Підгорецький
замок
13.
Золочівський
замки. Репродукції картин
Викладач:
Архітектура, як вид мистецтва, тісно пов'язаний із живописом.
Малярство
Так у цей
період називався живопис. Найпоширенішим жанром був портрет – «парсуна». Його
особливістю було те що при всій своїй життєвості він зберіг зв'язок з
іконописом. Портрети гетьманів, козацьких старшин, вчених, церковних діячів
відзначались реалізмом зображуваних. Звертаються художники до теми природи,
малюють і побутові сцени.
У другій
половині ХVII ст. найбільшою малярською школою була школа Києво-Печерської лаври.
Найвідомішими зразками монументального живопису є розписи Успенського собору й Троїцької надбрамної церква, яким
притаманні м’яка пастельна форма письма.
Поширений у
храмах був так званий ктиторний портрет. Ктиторами називали жертводавців і їх
портретами прикрашали церкви.
Крім того кожна
церква мала іконостас виготовлений з дерева і прикрашений іконами. Вони вражали
пишністю і урочистістю.
У ХVIIІ ст. найвидатнішими художниками були
Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський.
На початку ХVIIІ ст. великого розвитку набуло
граверство. Крім ілюстрацій цій у книжках була поширеною гравюра на металі, а
також друкована на окремих аркушах паперу і шовку. Сюжети були присвячені
визначним політичним діячам, козацькій старшині, різноманітні і побутові портрети, архітектурні мотиви, плани
міст тощо.
Основоположником
української школи граверства був Олександр Тарасевич автор портретів королів,
знатних осіб, а також ілюстрацій, релігійних образів.
Слайди:
Малярство:
1. І. Виговський
2. П. Орлик
3. Іконостас
4. Левицький
5. Боровиковський. Репродукції картин
Викладач:
Зразки малярства цього періоду ви може побачити в Львівській картинній галереї.
Одній з найкращих на Україні.
Музика
Українці , як нація завжди відзначалась природною
музикальністю і вони без будь-якої науки співали не в унісон , а розбивались на
голоси. Таким є церковний хор – явище в європейському світі унікальне . Хорові
капели існували при церквах, монастирях, дворах поміщиків. У каталозі
Львівського братства за 1697 р. хоровий репертуар нараховував 267 церковних
творів.
Найпоширенішим видом музичного
мистецтва було кобзарство. В своїх піснях кобзарі прославляли героїзм, мужність
козаків, оспівували їх боротьбу проти ворогів України.
У середині XVII століття Гетьман Кирило Розумовський
відкрив у Глухові школу з якої вийшли такі композитори як Дмитра Бортнянський
,Максим Березовський, Артемій Ведель, які написали десятки музичних творів,
музику для церковних відправ, навіть кілька опер. (звучить музика уривки з
музичних творів Дмитра Бортнянського ,Максима Березовського, Артемія Веделя.)
Визначним музичним центром стала
Києво–Могилянська академія. Тут була найбільша музична бібліотека. Студенти
навчались хоровому співу, грі на музичних інструментах, а потім розносили це
мистецтво по всій країні.
Наш народ не тільки співав ,а й
створив свої оригінальні музичні інструменти: дудки, сопілки , флейти, бандури,
цимбали, трембіти.
Викладач: Запитання до учнів «Хто
така Маруся Чурай?». Маруся Чурай, унікальне явище, в українській культурі.
Вона створила велику кількість пісень, які супроводжували козаків у походах.
Слайди Музика: Дмитро Бортнянський
,Максим Березовський, Артемій Ведель
Наступне питання: театр
Театр
Своїм корінням він сягає часі княжої
Русі де першими артистами були
скоморохи.
В XVII – XVIII ст. помітних успіхів досягає шкільна
драматургія. Саме тоді появилось близько 30 драматичних творів. Їх авторами
були викладачі Києво–Могилянської
академії. Найбільшої популярності набули п’єси різдвяних і великодніх
циклів із помітним народним забарвленням. В драмах прославлялися святі та
моральні основи. Історичній темі присвячені драми «Володимир» Феофана
Прокоповича та драма про Богдана Хмельницького невідомого автора, в якій
підкреслюється думка про необхідність незалежності України .
Зберіг український театр, не дав йому загинути,
розвинув у напрямі світської сатиричної комедії вертеп. Це вид лялькового
театру, що складався з двох поверхів. У верхньому поверсі відбувалась дія
Різдва Христового, а після її закінчення в нижньому - світські сцени з народного життя , які
часто носили сатиричний характер . Виконавець водив ляльки і говорив різним
голосами.
У перервах між виступами ставились
інтермедії ,які мали розважальні сюжети з народного побуту і герої яких
розмовляли народною мовою.
До нас дійшли деякі тексти вертепної
драми.
Слайди театр: Феофана Прокоповича,
вертеп, ляльки
Викладач:
свій вклад у розвиток культури внесли
жителі нашого міста. Про це наступна розповідь.
Кам’янка
– Струмилова
Жителі нашого краю також мають свою
славну історію і внесли свою частку у скарбницю української культури.
Перша згадка про місто датується 1448
роком, адже саме з нашого міста походить видатна пам’ятка української
писемності Кам’янка–Струмилівське Євангеліє
, яке датується 1411 роком. Євангеліє нараховує 210 сторінок і на останній ми
знаходимо підпис Тимофій Павлович.
У 1471 р . Юрій Струмило домігся для
міста магдебурзького права, яке забезпечувало його жителям численні привілеї.
Архітектурною пам’яткою XVIIст. є церква Святого Миколая
тризрубна, трибанна, збудована з дерева у 1667 році .Церкву прикрашав
п’ятиярусний іконостас , але в радянський період церква була закрита і нещадно пограбована. Сьогодні
вона поступово відроджується.
Також наше місто є колискою театру . Саме тут у 1619 році
вчитель Яків Гаватович поставив першу виставу «Кіт в мішку».
У 1930 році в церкві села Дернова
знайдено збірник другої половини XVII ст.. , який містив 9 інтермедій, у яких з великим гумором показано
життя населення нашого краю.
Сценка – інтермедія «Батько і син»
Слайд :Євангеліє, ратуша,
церка Святого Миколая, Яків Гаватович
Викладач: Хочу ще доповнити, що
Кам’янецьке Євангеліє знаходиться в Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського НАН України.
Братства
Братства як національно релігійні
громадські організації православного міщанства виникли наприкінці XVI ст. Спочатку їх завданням була
турбота про зовнішній порядок у храмі, його матеріальна підтримка, утримання
шпиталів, допомога хворим і малозабезпеченим, а також становлення опіки над
сиротами. Але згодом вони активно включаються в суспільно – політичний,
національно – визвольний й релігійні рухи, стають осередком розвитку
українського культури, яка змушена була протистояти єзуїтам та державним
інститутам Речі Посполитої, яка нещадно ополячувала і окатоличувала українців.
Особливу велику роль відіграло
львівське братство, яке виникло в 70 – х роках XVIст. Його члени мали право
контролювати своїх членів, здійснювати духовну цензуру церкви. В 1585 р. після
відвідин Львова константинопольським патріархом Єремією ІІ братство одержало
статус ставропігії - підпорядковувалось
тільки патріарху.
Та найголовніше братства організували школи,
де навчання велось тогочасною українською мовою. Кращих учнів посилали вчитись
за кордон. При братстві була друкарня в якій друкувались українські книги.
Братські школи мали демократичний
характер, готували національно свідому молодь.
Висновок
Українці велика нація, яка своїм
культурним спадком вплинула на розвиток культури інших слов’янських народів.
Розвиток культури був одним із чинників ,які консолідував
український народ, у тих складних соціально – політичних умовах, в яких він
перебував, в українську націю.
Українські митці створили значний доробок у різних
сферах культури, який не втратив свого значення і донині.
На сьогоднішньому уроці ми ще раз
мали можливість переконатись , що ми українці велика нація, наш народ – це
народ трудівник, творець , мислитель.
Прокоментуйте епіграф уроку у
контексті вивченого матеріалу..
Мистецтво настільки велике , що на
оволодіння ним не вистачить життя..
Висновок
Завершити урок мені хочеться словами
нашого генія
Івана Франка
«Життя коротке , та безмежна штука
І незглибиме творче ремесло.»
| 
